Актуальною залишається проблема збуту с'пирту етилового харчового.
У результаті переорієнтації експорту з традиційних країн
лише на Російську Федерацію і запровадженням нею 1997 року митних обмежень на
ввезення українського спирту, а також ускладнення умов транзиту його через
територію Росії, обсяг експорту протягом минулого року скоротився в 6 разів, а
виробництво становило лише 37 % від рівня 1996 року.
Внутрішня потреба в спирті становить близько 20 млн. дал при
загальній потужності заводів 68 млн. дал. Враховуючи те, що спиртова
промисловість традиційно мала високий експортний потенціал і залишається однією
з бюджетоформуючих галузей, нагального вирішення потребує питання пошуку нових
зовнішніх ринків збуту цієї продукції або часткового перепрофілю-вання
підприємств на випуск паливного етанолу, технологію якого розроблено в
УкрНДІспиртбіопроді. Посилення державного контролю за виробництвом
лікеро-горілчаних виробів дало змогу минулого року збільшити випуск алкогольних
напоїв майже на 13 %. Протекціоністська політика щодо вітчизняного товаровиробника,
яка здійснюється в Україні протягом останніх років, дала змогу відчутно
скоротити імпорт продовольства й створила умови для нарощування випуску тих
продуктів, які можна в достатніх обсягах виробляти в Україні. Завдяки цьому
імпорт кондитерських виробів з цукру торік зменшився в 9 разів, мінеральних вод
— у 4, безалкогольних напоїв — у 3, пива та консервів плодоовочевих — в 1,3,
м'яса і м'ясопродуктів — в 1,6, молока і молоко-продуктів — в 1,5 раза тощо.
Відповідно зросли обсяги виробництва вітчизняних кондитерських виробів на 11 %,
консервів плодоовочевих та мінеральних вод — на 21, безалкогольних напоїв — на
10 %. Зріс також випуск горілки та лікеро-горілчаних виробів, пива, коньяку,
шампанського, цигарок та сигарет тощо.
Політика підтримки вітчизняного товаровиробника має діяти і
в наступні роки.
У рибній галузі спад виробництва був меншим, ніж в цілому в
харчовій промисловості. Торік випуск харчової рибної продукції, включаючи
консерви, зменшелася порівняно з 1996 роком на 5,2 %. Оскільки рибна
промисловість України не в змозі повністю забезпечити попит населення, на
український ринок з країн Балтії і Росії надходить велика кількість імпортної
продукції. Враховуючи те, що рівень споживання рибної продукції станівить лише
чверть рекомендованої норми (20 кг), наша політика щодо експорту рибної
продукції необгрунтована. Починаючи з 1992 року, тільки третина продукції,
виробленої підприємствами океанічного промислу, надходить на ринок України, решта
експортується для покриття експлуатаційних витрат, плати за право лову, а також
для погашення зовнішнього валютного боргу підприємств. Одна із основних причин
такого стану підприємств — відсутність власних обігових коштів, а також
валютних кредитів. За розрахунками спеціалістів, за умови надання
рибопромиловій компанії "Антарктика" кредиту в розмірі 13,1 млн дол.
США за ставкою 15 % річних, на ринок України за рахунок зменшення експорту
додатково надійде 55 тисяч тонн рибної продукції, а держава отримає близько 13
млн. грн. у вигляді обов'язкових платежів та податків. Отже, рибна галузь має
значні резерви як для поповнення бюджету, так і для насичення українського
ринку вітчизняною продукцією.
Внаслідок звуження ринків збуту незадовільно використовуються
виробничі потужності в ряді галузей харчової промисловості. Частину
потужностей окремих підприємств доводиться консервувати, а деякі з них взагалі
припинили виробництво. Зокрема, законсервовано потужності птахозабійних цехів у
Криму, чотири роки не працює ВАТ "Сімферопольський птахокомбінат", з
жовтня минулого року зупинено ВАТ "Євпаторійський м'ясокомбінат",
Городоцький завод продтоварів і цикоросу-шильний завод, завод мінеральних вод у
Славутському районі Хмельницької області.